Такий випадок стався в нашому районі наприкінці січня нинішнього року. Кривдника притягнуто до відповідальності. Та, як свідчать факти, такі випадки, коли в сім’ях чиниться насильство – не рідкість.
Останні соціологічні дослідження, проведені на замовлення «Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні», свідчать, що близько половини населення нашої країни потерпали від насильства в сім’ї впродовж свого життя, причому 30% зазнавали насильства у дитячому віці.
Не став винятком і Ружинський район. У минулому році, за даними райвідділу міліції, півтори сотні осіб притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення ними насильницьких дій в сім’ї. Їм винесено офіційні застереження та захисні приписи, якими забороняються певні дії стосовно жертви насильства. Вже в січні нинішнього року 82 особи перебувало на обліку у райвідділі за вчинення психологічного насильства, 12 кривдників притягнуто до відповідальності. Серед правопорушників і дві жінки.
– Звісно, наведені цифри – це лише ті випадки, які потрапили в поле зору міліції, – розповідає начальник сектору дільничних інспекторів В.Ф.Гутівський. – Зазвичай люди воліють не розголошувати таких інцидентів, як кажуть, аби не виносити сміття з хати. До міліції звертаються лише у крайніх випадках. Укра-їнське законодавство, спрямоване на попередження таких дій, усе ще вдосконалюється. Нині, наприклад, правоохоронці мають можливість затримати правопорушника не на три години, як було раніше, а до прийняття рішення в суді. Після чого є можливість ізолювати правопорушника на термін до 15 діб за постановою суду. Це дає змогу хоч трохи захистити жертву. Не секрет, що після того, як чоловік-бешкетник виходить з міліції, він може, ще більше розлютившись, відомстити дружині за те, що поскаржилася на нього.
Суспільні стереотипи часто обмежують наше уявлення про насильство в сім’ї лише як про випадки побиття чоловіком дружини, часто на очах у дітей. Однак ця проблема набагато глибша. Адже є факти, коли і батьки карають дітей «методом паска», і коли дорослі діти знущаються над літніми батьками тощо. Психологи твердять, що модель стосунків у родині формується в дитячому віці. Тому дитина, яка бачила прояви насильства у сім’ї, може почати сприймати це як норму поведінки і перенести це вже в свою родину.
Згідно вже згадуваного соціологічного дослідження, українці стикаються з психологічним насильством (найчастіше це по-стійне приниження та контролююча поведінка), фізичним (побиття, а також замикання, зв’язування, примушення стояти в нерухомому положенні), економічним (примушення звітувати за кожну копійку, присвоєння обманним шляхом чи знищення майна), сексуальним (насильне примушення до статевого акту). В першу чергу страждають жінки, діти, родичі похилого віку.
За словами В.Ф.Гутівського, в Ружинському районі більшою мірою трапляються випадки психологічного насильства. Адже, якщо, приміром, чоловік вдарив дружину, і в судовому порядку порушена кримінальна справа, його дії суд розглядатиме згідно Кримінального Кодексу України. Наприклад, стаття 125 ККУ, передбачає за нанесення легких тілесних ушкоджень покарання – штраф, громадські роботи, чи навіть обмеження волі на строк до двох років.
Причин, чому в сім’ї виникають конфлікти є безліч. Очевидно, таким чином кривдник намагається довести силу. Хоча, зазвичай, доводить лише власне безсилля. Безсилля довести свою думку розумно, цивілізовано. Насильство в сім’ї поширене в усіх верствах суспільства. Безпеку не гарантує ні освіта, ні рівень доходів, ні професія, ані віросповідання.
У більшості чинником насильства є зловживання алкоголем, однак примусового лікування законом не передбачено, та й медвитверезників немає. Тому правоохоронці радять уникати вирішення сімейних конфліктів «під хмелем». Адже п’яну людину легше спровокувати на різкі кроки. Краще зачекати, поки людина витверезиться і тоді спо-кійно обговорити ситуацію, яка склалася.
– Насильство в сім’ї справа дуже делікатна, – наголошує начальник відділу сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрації Н.М.Пилипчук. – Треба бути дуже обережним, аби не переступити тонку грань внутрішніх сімейних стосунків, приватного життя і суспільної проблеми. Потрібно бути тонким психологом, добре знатися на правових аспектах, аби надати допомогу сім’ї правильно, не нашкодивши. Адже більшість жертв, а найчастіше це жінки, мовчать про те, що потерпають від насильства.
Мовчать через побоювання помсти, нерідко вони вважають винними у тому, що сталося, себе. Не зізнаються через побоювання «зганьбити» сім’ю, тим більше у селі чи маленькому райцентрі – люди несхвально киватимуть у бік такої сім’ї (причому часто осуджують саме ті, хто сам терпить образи). Мовчать, бо виходу із ситуації, як їм здається, немає. Наприклад, жителька одного з сіл району вирішили змінити місце проживання. Вона жила спільно з колишнім чоловіком. Повідомивши співмешканця про своє рішення, наштовхнулася на брутальну лайку, погрозу фізичної розправи і побої. Що їй робити у такому випадку? Де шукати допомоги? Зазвичай шукають розради у родичів чи близьких друзів.
Чи може держава захистити жертв домашнього насильства? Як розповіла Н.М.Пилипчук, заходи з попередження насильства в сім’ї в нашому районі здійснюють відділ у справах сім’ї, молоді та спорту РДА, служба у справах дітей РДА та районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, які взаємодіють з органами внутрішніх справ, відділом осві-ти, закладами охорони здоров’я. Виявлені факти розглядаються на засіданнях міжгалузевої робочої групи з проблем попередження насильства в сім’ї. У сільській місцевості цими питаннями займаються виконкоми сільських рад.
– Як правило, після втручання відповідальних осіб, фактів повторного насильства у сім’ях не трапляється, – підкреслила Ніна Миколаївна. – У минулому році 64 кривдники ми направили на корекційні програми. Наша діяльність в першу чергу спрямована на реабілітаційні заходи, які допоможуть відновити со-ціальні функції сім’ї, морального, психологічного та фізичного стану дітей і молоді, які зазнали насильства. Також ми порушуємо питання перед правоохоронними органами про притягнення до відповідальності насильників. Здійснюємо соціальне інспектування сімей, де мають місце випадки насильства. У минулому році до Банку даних внесено дві сім’ї, які опинилися у складних життєвих обставинах і у яких виявлені факти насильства. Якщо потрібно, районна лікарня приймає на деякий час жінок і дітей, які потребують захисту. Для цього діє спеціальна палата. Тож я раджу жінкам не мовчати, не залишатися зі своєю проблемою наодинці. Адже насильство, образи можуть стати систематичними, ситуація може погіршитися. Якщо вже трапився такий випадок, перш за все, звертайтеся до місцевих органів виконавчої влади, до дільничного інспектора міліції, в органи опіки і піклування.
Соціально-педагогічну, психологічну, юридичну допомогу надає районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Як розповів його керівник А.С.Симон, тут створено центр соціальної підтримки сім’ї. Наприклад, у минулому році юридична консультація, надана працівниками Центру подружжю з Ружина, допомогла вирішити певні сімейні проблеми.
Насильство у сім’ї так вкоренилось у наше життя, що більшість на нього навіть не реагують. Кажемо, що чоловік б’є жінку, бо любить її, а мама б’є сина, бо хоче, щоб він виріс людиною. Та, напевно, варто все ж зупинити цей обман, визнати проблему і ви-рішувати її спільно. Адже насильство в сім’ї – це не лише приватна справа, а проблема соціальна. Насильство у всіх його проявах є одним з най-більших порушень прав людини – права на життя, фізичну та психологічну недоторканість. Воно завжди починається з першого випадку. Якщо на кривду немає належної реакції, з певністю можна стверджувати, що надалі це стане системним явищем. Не варто терпіти того, на що ви не заслуговуєте.
Ольга МОЛЯВЧИК