Протягом життя практично кожну жінку переслідує думка, що чоловік – це організм незрозумілої конструкції, який усе робить абсолютно не так, як потрібно, а зовсім навпаки. Сприйняття цього організму змінюється, а переконаність у неадекватності його поведінки не зникає. От з дитинства до цього часу залишається незрозумілим, як можна замість того, щоб піти до магазину по хліб, ускочити в калюжу в суху погоду, розбити сусіду вікно, а потім ще й отримати за це цукерку, довівши, що поспішав на допомогу маленькому беззахисному пташеняті, яке ледь не загинуло від злого кота (адже ти повинен захищати менших і слабших), до хвоста якого ти, до речі, вчора прив’язав консервну банку.
Школа. Молодші класи. Ні, справді, хлопці – це якась монго-
ло-татарська навала. За десятихвилинну перерву можна встигнути багато: приколоти сусідці по парті косу кнопкою до стільця, поки вона тобі показує, які саме задачки треба списати з її зошита на домашку; списати все-таки ту кляту домашку; стукнутися лобом у завуча на коридорі, саме тоді, коли ти майже виграв черговий спринтерський забіг по школі... Ні тобі спокійно поговорити про щось, як усі нормальні люди, ні заповнити подрузі анкету про «любимых пивцов» з обов’язковим «пожиланием» у кінці.
В старших класах ці несформовані довготелесі створіння (не те що Брюс Вілліс чи Річард Гір) стають ще незрозумілішими. То хоча б за косу смикнуть, а тут стоять статечно біля вікна і про щось там перешіптуються з таким виглядом, ніби знають усі секрети Пентагону, але з тобою ними не поділяться, бо ти – дівчисько. Не дуже й хотілося знати! Зате ви не знаєте, з ким сьогодні Катька Іванова йде на побачення. І про це не знає уже вся школа!
Далі – ще гірше. Коли симпатична дівчина на дискотеці Йому, єдиному, так і стріляє очима, аби Він запросив на танок, Він в цей час червоніє і розчиняється у повітрі. Коли ж у неї зовсім немає настрою танцювати, обов’язково тягне на «мєдляк», відтоптує всі ноги, а потім ще й набивається провести додому. Під під’їздом може годину розповідати, як вони з хлопцями учора.., або як минулого літа, або... І на прощання з розмаху цілує в щоку саме тоді, коли з балкона виглядає її мама і його майбутня теща!
Найстрашніший день у житті чоловіків, коли вони, врешті, переходять з рук маминих до рук єдиної і коханої, чіпати не будемо. Це чорний день в календарі, адже вже наступного ранку він починає розуміти, що таке воля і щастя. Однак вже пізно. Ці поняття для нього чомусь не сумісні з шопінгом, манікюром, поїздками до тещі, святкуванням річниці першого побачення, останнього поцілунка і дня народження «коханої». Після цього дня він абсолютно перестає розуміти, чому їй так заважають його шкарпетки, запах пива і цигарок, відколи це його щетина колеться і навіщо вона накладає стільки штукатурки на обличчя. І чому обов’язково потрібно колихати їхню доньку (чи сина?) саме тоді, коли він майже виконав чергову віртуальну місію..! І як так можна відправити чоловіка на батьківські збори і не сказати, в якому класі їх донька (а це все-таки була донька) навчається.
І головне, до кінця не зрозуміло, чому ви, чоловіки, все-таки з нами одружуєтеся, розповідаєте анекдоти про те, що не такий страшний чорт, як чорт у спідниці; смієтеся з нас, коли ми плачемо над черговою телевізійною мелодрамою і готові побити кожного, хто нас образить? Не зрозуміло…
Софія ВЕНГЛЮК