День Перемоги – величне і сумне свято, народжене ХХ століттям. Друга Світова війна – найстрашніша в історії століття. Кількість жертв сягає десятків мільйонів. За цими цифрами – численні трагедії, втрати, понівечені людські долі… Ми, українці, сприймаємо цю війну крізь призму подвигу наших батьків, дідусів, які пройшли бойовий шлях через всю Європу до Берліна. Відзначення Дня Перемоги має величезне значення для нашого народу, тож і в Немиринцях відбулися урочистості, зустрічі з ветеранами, уроки пам’яті, зібрані спогади учасників війни, які узагальнені в презентації «Великій Перемозі присвячено…».

У день свята лагідним травневим ранком гості і мешканці Немиринець зібралися на центральній площі на урочистий мітинг і відкриття пам’ятника загиблим у роки війни односельцям. Сільський голова О.М.Жебрівська побажала всім учасникам урочистостей щастя і миру. Багато теплих слів лунало на адресу наших ветеранів: Миколи Петровича Нікітенка, Василя Давидовича Левчука, Сергія Сергійовича Пилипончика, Марії Михайлівни Максименко, на долю яких випали нелегкі життєві дороги. Вітаючи присутніх на святі, очільниця села зазначила, що вже не перший рік допомагає оновленню Немиринець родина Жебрівських, от і тепер на кошти цієї родини в селі реставрують будинок культури; на кошти, надані головою правління ВАТ «Фармак» Ф.І. Жебрівською, створили меморіальний комплекс воїнам-визволителям, де на гранітних плитах викарбувано імена односельців, які загинули, захищаючи Вітчизну.
Зі словами щирих вітань звернулася до громади і сама шановна гостя Філя Іванівна Жебрівська, яка побажала всім здоров’я, всяких гараздів і закликала молоде покоління шанувати пам’ять односельців, з повагою ставитися до нашого трагічного минулого.
Народний депутат України Павло Іванович Жебрівський звернувся до односельців як син ветерана війни і наголосив, що дуже важливо не втрачати зв’язок поколінь, шанобливо ставитися до історії свого народу.
Урочистими віршами вітали присутніх вчителі і учні Немиринецької школи Н.О.Гуральчук, Г.О.Кулибаба, Катя Буравська, Таміла Павлишина, Наталія Гуральчук, Богдан Заєць, Ярослав Григорович.
Прекрасні пісні «Віденский вальс» і «День Победы» подарував немиринчанам заступник керівника ВАТ «Фармак» заслужений артист України Семен Горбенко, а виконавці пісень про війну Світлана Юхимець, Тетяна і Галина Любчич, Тетяна Пилипончик, Марія Ямкова схвилювали присутніх силою і красою голосів. Громада села вдячна за організацію свята художньому і музичному керівнику Р.О.Іллюку й адміністрації школи.
Корзини з квітами та живі квіти лягли цього дня до пам’ятника загиблим воїнам-односельцям, громада села і гості пройшли урочистою ходою до сільського цвинтаря, де покояться воїни, загиблі у 1941 році неподалік Немиринець. Священики православного та католицького храмів відслужили поминальну панахиду.
Загалом же свято викликало захоплення, адже такого величного дійства і значного зібрання людей у День Перемоги у Немиринцях не було близько десятиліття. Хочеться вірити, що народна пам’ять допоможе нащадкам побачити справжнє обличчя війни та застереже їх від помилок на майбутнє.
Лариса ГАРБОВСЬКА,
с.Немиринці

Мітинг присвячений 65-річчю Перемоги відбувся у Білилівці. По святковому вбрані гімназисти з букетами в руках вишикувалися біля школи. Вони зібралися, щоб вшанувати загиблих та тих, хто й сьогодні може розповісти про нелегкі воєнні будні, про те, якою ціною здобувалася Перемога. А їх – ветеранів, – на території Білилівської сільської ради залишилося лише восьмеро. Це М.І.Мерзлий, М.І.Лущан, Г.І.Котелянець, М.О.Махлай, І.В.Котелянець, П.М.Добровольський, М.О.Жук, Ф.О.Мудрак. Цього дня в центрі села біля пам’ятника загиблим односельчанам школярі несли почесну вахту. Квіти до пам’ятника поклали директор гімназії В.І.Ямковий, завуч Л.І.Кваша та найменшенькі гімназисти, які про війну знають лише із розповідей. Після чого урочистості, присвячені річниці Великої Перемоги, відбулися на місцевому кладовищі біля могили Невідомому солдату.

65 років, як закінчилась Велика Вітчизняна війна. Це день честі та слави нашим батькам, дідам, які відчайдушно чинили опір ворогу на лінії фронту, це день честі та слави матерям, які на тендітних плечах винесли весь непомірно важкий воєнний тягар, невтомною працею наближали перемогу.

З цієї світлої нагоди 8 травня в Огіївському будинку культури урочисто вшановували пам’ять тих односельчан, хто загинув на фронтах страшної війни.
Святково прикрашений квітами зал, впадають у вічі лозунги «9 Травня – День Перемоги», «У пам’яті навіки збережу…».
Святкове дійство було побудоване на спогадах про події війни на території рідного села. На свято запросили мешканців вулиці Садової, яка була спалена вщент. Ці люди були тоді дітьми. Вони ділилися спогадами про той страшний листопадовий день 1943 року.
В селі ще є один ветеран війни – Микола Несторович Могилюк, але за станом здоров’я не зміг прийти на свято. Схвильовано звучали розповіді О.С.Грами, Л.Д.Поліщук, Д.І.Архипчук, які були вивезені на каторжні роботи до Німеччини.
Учасники художньої самодіяльності підготували святковий концерт. Лунають слова ведучих В.М.Мазур, В.А.Шимона, вчителів школи:
«Червнева ніч 1941 року обірвала мирне життя нашого народу, всі мрії і надії згоріли в полум’ї війни. Того дня почорніли від горя жінки, подорослішали діти – на фронт пішли батьки, сини, діди…»
У виконанні учнів Ольги Адамович, Олега Мазура, Михайла Мазура, Тараса Шимона прозвучала пісня «А мати сина жде…», також учні читали вірші, вітали зі святом. Задушевно лунали пісні про ті воєнні роки у виконанні М.В.Жвавого, Л.В.Ратинського, Г.В.Пшиворської, Р.О.Заєць, В.М.Мазур, Г.А.Савіцької.
Сільський голова О.М.Маленький зачитав імена односельчан, які безневинно загинули на вулиці Садовій, воїнів, які не повернулися з фронтів Великої Вітчизняної війни, імена тих, кого вивезли до Німеччини, імена солдатських вдів.
Присутні хвилиною мовчання вшанували загиблих та померлих односельчан, воїнів різних національностей, похованих в братській могилі у центрі села.
Дев’ятого травня відбувся урочистий мітинг біля пам’ятника воїну-визволителю.
На мітинг запросили нашого односельчанина – Василя Федоровича Закалюжного, у у якого з фронту не повернулись три брати і батько. Василь Федорович згадував, що все життя мати проплакала, чекаючи синів і чоловіка з війни. Кожен вечір виходила на дорогу і все чекала їх, не могла повірити, що вже не вернуться до неї.
Він звернувся до присутніх з вітальним словом і закликав всіх навічно зберегти у пам’яті тих, хто відстояв мирне життя.
До пам’ятника воїну-визволителю поклали живі квіти.
Галина САВІЦЬКА,
бібліотекар