Дев’ятсот двадцять грамів – такі щоденні прирости ваги у групи телят, які обслуговує доглядачка великої рогатої худоби Надія Василівна Харчук. Вона працює у Мовчанівському відділку ТОВ «Новофастівське». Надія Василівна обслуговує групу з 65 тварин, а високих приростів досягла завдяки щоденній копіткій праці та міцній кормовій базі відділку.
– Працьовита, добросовісна людина, – зазначає керуючий відділком Олександр Васильович Кулибаба, – яка сумлінно ставиться до роботи. До-тримується технології в годівлі тварин, раціонально використовує корми. В неї добре підібрана високопродуктивна група, і як результат, середньодобові прирости складають 920 грамів. Це високий показник не тільки у відділку, але й в господарстві в цілому.
ЇЇ робочий день розпочинається з самісінького ранку і закінчується пізно ввечері. Ферма стала невід’ємним атрибутом її життя. І не дивно, адже працювати доводиться у будні і святкові дні, оскільки телят потрібно нагодувати, напоїти, доглянути, інколи й ветеринарного лікаря викликати, щоб попередити чи вилікувати хворобу. А про своїх підопічних доглядачка знає буквально все, оскільки працює на фермі уже багато років. До роботи звикла і без ферми не уявляє свого життя. Тим більше зараз, коли є корми, хороші прирости, і відповідно, зарплата непогана, і вчасно виплачується.
Народилась і виросла Н.В.Харчук у Мовчанівці. Тут минули її дитячі та юнацькі роки. Після закінчення Мовчанівської школи, навчалась у Сквирському училищі, де набула професію оператора машинного доїння. Невдовзі вийшла заміж і пішла працювати у місцевий колгосп. Разом з чоловіком Іваном Петровичем, який також працює на фермі слюсарем-наладчиком збудували гарний будинок, посадили садочок, виростили і виховали двох дітей Альону і Анатолія, дочекались онуків. У подружжя Харчуків чималенький город, і, звичайно, як і в більшості добропорядних селян, господарство: корови, свині, гуси, інша живність. Як на фермі, так і вдома роботи вистачає, але Харчуки не жаліються, оскільки їхні трудові руки, покриті бурштиновими мозолями, змолоду звикли до праці, а навпаки, трудяться із задоволенням, адже є для кого жити і працювати.
Василь Копач