21:22 Рідною мовою Полісся | |
| Ти дивишся на мене своїми прекрасними очима, і я потопаю в їхній зелені. Вигукую слова любові, і вони, мов поцілунки, торкаються твоїх щік, а потім луною повертаються назад. Я стою серед лісу і навіть не підозрюю, що потрапила в саме серце рідного Полісся… Блукати лабіринтами твоєї душі можна вічно, щодня відкриваючи для себе щось нове, досі незвідане, та відчути твою присутність можна тільки в лісі. Тут я бачу тебе у всьому: в найменшому порусі гілки, в тихому шелесті листя, серед верхівок дерев. Я потрапляю немов у колиску, сплетену з найтеплішого проміння. Полісся…Ти заколихуєш мене, і, засинаючи, я відчуваю твоє тепле дихання на своєму волоссі… Полісся…Заспівай колискової, що так часто лунала в дитячих снах. Запроси в гості казку, розказану ще нашими предками. Прошепочи молитву, що птахом злетить в небеса. А я тебе послухаю… Адже, вся моя душа сплетена з тих таємничих слів. Все життя розмальоване барвистою мовою, рідною мовою мого Полісся! | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
