Кожний народ унікальний – незалежно від того, великий він чи маленький, могутній чи непомітний. У кожного своя історія, і свій нелегкий та тернистий шлях. Історія української нації хоча й болюча, проте досить давня та цікава. Так в багатьох маленьких українських селах і селищах ще можна знайти безліч речей із народного побуту – це і старовинні ікони, і глечики-двійнятка, і тканні та вишиті сорочки, і фартухи та знамениті хромові чоботи, і коромисла та дерев’яні ночви, і веретена та кужілі, й іграшки, якими гралися ще на початку минулого сторіччя.
Зібрати такі знахідки в одному місці, створивши музей народного побуту, вирішили в Дерганівці. На заклик сільського голови А.Ц.Зінькової та місцевого бібліотекаря В.Я. Поліщук відгукнулися майже всі жителі села. Приносили, хто що мав. Відтепер у музеї можна побачити такі, подекуди навіть унікальні речі, як в’язане гачком мереживо, яким прикрашали краї рушників та скатертин; праски, які нагрівалися від вугілля, гасові лампи, ціпи, рогачі та коцюбу, вишиті покривала, якими застеляли ліжка, старовинні весільні рушники, які ткали і вишивали дівчата до заміжжя собі на посаг, дерев’яний та глиняний посуд, плетену із лози колиску та тканні пелюшки, і навіть військову форму козака із справжнісінькою кобурою для зброї. 

                                           
Найактивнішими серед жителів села, які допомагали у створенні музею були О.М.Кирилішина, О.І.Кваша, Л.І.Кирилішина, Г.І.Яськова, В.М.Садова, Н.В.Пивовар, З.В.Козуб. Однак допомагали й вихідці з Дерганівки, які живуть в інших селах. Так деякі експонати подарували для музею Л.М.Гайдай та В.К.Сивак із Топорів.
Окрім старовинних експонатів із народного побуту, у музеї, на спеціально облаштованих стендах, можна познайомитися із відомими людьми, які народилися в Дерганівці, побачити фото всіх сільських голів, а також тих юнаків, які попали в лещата страшної війни в Афганістані, тих, хто локалізовував аварію на Чорнобильській АЕС, тих, хто воював за мирне життя у 1941-1945 роках. Відтепер кожен, навіть зовсім маленький дерганівчанин знатиме своїх героїв в обличчя.

                                            
Нещодавно відбулося й урочисте відкриття музею. Для всіх бажаючих першу екскурсію провела В.Я.Поліщук. А місцеві активістки П.А. Кравчук, В.І.Бондар, М.М.Чорноморець показували, як користуватися веретеном та коловоротком, співаючи при цьому українські народні пісні. Цього дня справжній український колорит відчувався у всьому, навіть примхлива осіння погода потішила всіх теплом.
Музей народного побуту та творчості у Дерганівці став однією із сільських культурних пам’яток. Уже проводяться безкоштовні екскурсії для школярів, а також з’явилася нова традиція у молодят – відтепер у день свого весілля вони обов’язково відвідують музей.
Аліна ЗІНЬКОВА

Моє рідне село
Моє рідне село, наймиліше у світі.
Моє рідне село, де поля і гаї.
В ньому люди робочі, співучі, привітні,
І найкращі весною пісні солов’їв.
Я люблю тебе, рідна моя Дерганівко,
За квітучі сади і родючі лани.
А у центрі села стоїть церква столітня, –
Це моя Батьківщина, моя рідна земля.
Тут зробила я кроки в життя свої перші,
Тут розквітло кохання й на скроні лягла сивина,
Тут родились діди і батьки, і брати мої старші,
І живе сто віків, як молитва, пісня мамина.
Хай до наших осель мільйони років і століть
Прилітають весною пташки до гнізда,
І лунають завжди хай пісні весіль,
Будь багата й квітуча, Дерганівко моя!

Віра ПОЛІЩУК