Ще в недалекому минулому п’ятнадцять-десять років тому Ружинський район вирощував цукрових буряків набагато більше, ніж сьогодні. Так в 1995 році було зібрано 198159 тонн цукросировини, а в 2008 році на 79 тисяч тонн менше.
А таке господарство, як СВК «Ружинський», яке має у своєму розпорядженні три тисячі гектарів землі, згідно сівозміни, повинно засівати цукристими 500-600 гектарів сільгоспугідь. На сьогодні посіяно сто п’ятдесят, а всього під цукровими буряками буде зайнято 200 га. Більше сіяти ніхто не хоче, оскільки за нинішніх умов ця культура є збитковою. Безумовно, тоді Україна була цукровою державою. Але протягом останніх років ці позиції втрачені, і Україна перетворилася з експортера в імпортера цукру. Частину цукрових заводів нові власники порізали на металобрухт, оскільки сільгосппідприємства зменшили посівні площі, тому і немає потреби у переробних заводах. Зрозуміло, що вирощування цукрових буряків – це надзвичайно складна і копітка робота. Ця технічна культура вимагає чимало затрат. До речі, протягом останніх років держава взагалі не виділяла дотації. А за умов ринкової економіки збитково ніхто працювати не буде. Тому більшість сільських товаровиробників, в тому числі і населення, перестали займатися цукровими буряками. В цьому році, зважаючи на складну ситуацію на цукровому ринку, держава надасть дотацію сільгоспвиробникам: по тисячі гривень за кожен гектар.
– Хоча це дуже мало, – зауважує начальник управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Борис Олександрович Ходаківський. – Потрібно, як мінімум, три тисячі гривень за гектар. Тоді можна працювати без збитків.
– Поле підготовлене ще з осені, – говорить керівник СВК «Ружинський» Олександр Феодосійович Колібаба. – Ґрунт дозрів, правда, місцями ще є забагато вологи, але сіяти потрібно. Ми вирішили не втрачати часу. На це поле внесено органіку і мінеральні добрива. Плануємо зібрати понад 400 центнерів цукросировини з гектара. Насіння якісне, технологія витримується, поле удобрене, і відповідно, повинна бути віддача. Після закриття вологи трактором Т-150 зчепленим з ґрунтообробним комплексом готує ґрунт під посів наш ветеран, добросовісна, працьовита людина – Юрій Васильович Мандриков. Посів проводить майстер своєї справи, який досконало володіє технікою, набув певних знань на посіві, догляді та збиранні цукрових буряків – Дмитро Панасович Лагода. Стежить за технологією посіву агроном Олександр Миколайович Сівоздрав.
Здійснює матеріально-технічне забезпечення керуючий відділком Анатолій Миколайович Кожукало. Підвозить міндобрива водій Володимир Миколайович Тимощук. Допомагає команді на посівній, розвантажує міндобрива зварювальник Петро Павлович Давидюк.
Цьогорічна весна сприяє посіву не тільки цукристих, але й інших сільськогосподарських культур, – зазначив Олександр Феодосійович. – За моїми спостереженнями уже протягом багатьох років, якщо дощі пішли на початку квітня, то вони будуть і в травні. А для сільського трудівника це найголовніше. Для нашої зони це аксіома – буде волога, буде й урожай. Ми вже засіяли понад 750 гектарів. Це овес, вика, ячмінь, однорічні та багаторічні трави. Під озимину внесли по 185 кілограмів аміачної селітри. Зараз збільшуємо площі під багаторічні трави, оскільки ріпак не витримав суворої зими, а нам потрібна запланована кількість сінажу для громадського тваринництва. Тому вимушені пересіяти площі зайняті під ріпаком.
– Що стосується дотації, то, зрозуміла річ, її не вистачає. Пальне, мастила, мінеральні добрива, техніка, запасні частини-все це надзвичайно дорого обходиться селянину, саме тому сільгосппідприємства перестали сіяти цукрові буряки. Але якщо врахувати сівозміну, вироблене поле, після буряків тут буде рости кукурудза, пшениця й інші культури. Крім цього потрібно, аби молоді спеціалісти набували досвіду. Тим паче, що в нас є свій високопродуктивний буряковий комбайн, є люди, які вміють вирощувати цукрові буряки. Тому за будь-яких умов їх потрібно сіяти, а держава повинна підтримати сільських товаровиробників, – зауважив керівник підприємства.
Василь Копач