У нинішньому році Ружинський район посів перше місце в області за валовим виробництвом зерна. Свій внесок у загальну справу зробили і фермери, а їх у нас понад 100. Вони обробляють понад дві тисячі гектарів ріллі і в середньому збирають по 30 центнерів з гектара. Звичайно, внесок фермерів міг би бути і більшим, якби вони володіли певним багажем агрономічних знань, мали нову техніку, повною мірою були забезпечені органічними і мінеральними добривами та застосовували сучасні технології вирощування сільськогосподарських культур. Про це свідчать результати роботи. Наприклад, якщо на полях великих сільськогосподарських підприємств урожайність зернових склала 42 ц/га, а в кращих господарствах — 50-60, то фермери зібрали всього по 30 центнерів з гектара. Виходить, що земля використовується неефективно. Що ж потрібно зробити для того, щоб фермери запрацювали на повну потужність, по-новому, і підвищили віддачу кожного гектара землі? З цієї нагоди з редакцією «Ружинської землі» поділився роздумами директор Житомирського обласного фонду підтримки фермерських господарств І.В.Власенко.
— Іване Васильовичу! У нашому районі на сьогоднішній день превалює високотоварне сільськогосподарське виробництво, а от фермери дещо відстають у цьому плані. Що можете сказати з цього приводу?
— Справді, сьогодні напрямок сільськогосподарського виробництва визначають великі сільськогосподарські колективи. Інвестор приходить із сучасною, надзвичайно потужною технікою, яка значно скорочує затрати на виробництво сільгосппродукції. Скажімо, один такий трактор, зчеплений з широкозахватними посівними агрегатами, якісно виконує декілька операцій, що скорочує час посівної кампанії, економляться пально-мастильні матеріали. У сільгоспвиробництві застосовуються передові технології, висівається елітне насіння високоврожайних сортів, застосовуються високоякісні мінеральні добрива, ефективні препарати під час догляду за посівами для боротьби із шкідниками та хворобами рослин. Саме сукупність усіх цих складових дозволяє сільгосппідприємствам збирати високі врожаї, і це добре, оскільки є прогрес, збільшується виробництво, відповідно, покращується добробут наших людей.
З іншого боку високотоварні виробники абсолютно не впливають на життя сільської громади. Вони розрахувались за паї, надали невеличку допомогу школі чи ФАПу, а от приватний сектор, селянин-одноосібник, залишається наодинці зі своїми проблемами.
І добре, коли керівники виробничих підрозділів допомагають людям. А якщо ні? Тому фермер, який обробляє десять-п’ятдесят гектарів землі і допомагає людям, повинен стати ключовою фігурою в селі і перейти в нову стадію сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, які за ініціативи керівників держави створюються в населених пунктах нашої області. Це перші паростки. Нещодавно відбулось засідання з визначення сільськогосподарських кооперативів, які будуть на конкурсних засадах одержувати фінансову підтримку від держави.
В основу роботи кооперативу, в центрі якого стоятиме фермер, в якого є техніка та увесь сільськогосподарський інвентар для обробітку землі, буде поставлено обслуговування селянських господарств. Щоб селянин міг ефективно використовувати свою присадибну ділянку: вирощувати продукцію, яку можна було б доставити в обійстя господаря, аби він мав можливість утримувати живність та вигіно реалізувати вироблену продукцію, кооператив зобов’язаний допомогти селянину технікою в обробітку землі, догляді за посівами. Ці послуги мають здешевити обробіток присадибних ділянок, відповідно, і виробленої продукції. Саме для цього держава надаватиме фінансову підтримку. Члени кооперативу об’єднуються на добровільних засадах і працюють над прибутком, Але головне — надання послуг з обробітку землі.
— У наш час фермерам надзвичайно важко розвиватися, оскільки немає дієвої підтримки з боку держави, а тому вони не працюють так, як, скажімо, у Західній Європі. Скажіть, будь ласка, в чому суть справи?
— Підтримка є, але недостатня. Якби на зорі нашої незалежності державна політика була спрямована на підтримку фермерів, то сьогодні мали б вагомий результат їхньої діяльності. Якби тоді була правильно обрана тактика нашої держави щодо сільськогосподарського товаровиробника, то сьогодні у нас була б зовсім інша картина і здобутки були б кращими. Потрібно було підтримати фермерів фінансово, науково і дорадчо.
— Кого б ви могли відзначити з фермерів нашого району?
— Мені подобається фермерська діяльність Олександра Івановича Загороднюка, який утримує надзвичайно потужну племінну пасіку — 370 бджолосімей. До цієї роботи залучив свого сина, який отримав освіту і став професійним бджолярем. Олександр Іванович зі своєю продукцією виходить на ринки України, Польщі, Росії. Він співпрацює з інститутом бджолярства, бере участь у всіх виставках, мріє створити об’єднання, яке б нараховувало до тисячі бджолосімей. На сьогодні з ним співпрацює бджоляр з Роставиці Олексій Васильович В’юк, який утримує 150 бджолосімей. Слід відзначити плідну фермерську і громадську діяльність голови асоціації фермерів Ружинського району Івана Івановича Кухарука, Миколи Олександровича Ганношина та інших.
Загалом в Ружинському районі діє понад 100 фермерських господарств, вони мають певні напрацювання, створили власну матеріальну базу. Якщо керівництво країни втілить у життя свої плани стосовно фермерів, то я переконаний, що справи підуть значно краще. За попередніми даними на підтримку фермерських господарств держава планує виділити 500 мільйонів гривень, а на обслуговуючі кооперативи — в межах одного мільярда. Якщо ці гроші запрацюють, то безумовно, в Ружинському районі в цьому сегменті сільськогосподарського виробництва відбудеться певний прогрес і результати роботи будуть значно кращими.
Василь КОПАЧ