Старість — не радість говорить народне прислів’я. І справді, важко старенькій людині, у вісімдесят, дев’яносто років, коли ниють старечі кості, стогне, плаче душа за молодими літами, які немовби спресовані в часі загубилися в надмірних поневіряннях. Працювати вже немає сил, а інколи доводиться на самоті доживати останні дні свого земного шляху. Таких людей не багато, але вони є. В когось зовсім не було дітей, інших через непорозуміння, земні проблеми – діти покинули напризволяще. Дискомфорт приносять старенькі не тільки чужим людям, навколишньому оточенню, але й своїм дітям, яких так важко ростили, доглядали, плекали, виховували, а на старості літ виявилися нікому непотрібними. І від цього відчаю ще більше стискається серце, а гіркі, пекучі сльози самі навертаються на очі.
У Вчорайшенській дільничній лікарні зараз перебувають літні люди, які потребують догляду. Зокрема, це Г.І.Мирончик 1929 року народження з Малої Чернявки, О.І.Фесенко 1938 р.н. з Жовтневого, Г.Я.Поперечна 1929 р.н. з Малої Чернявки, М.Д.Терлик 1935 р.н. з Вільнопілля, В.І.Коцюк 1939 р.н. з Жовтневого, Г.Т.Грек 1937 р.н. з Голубівки, О.П.Омелянчик 1935 р.н. з Вчорайшого, Л.Д.Кислюк 1947 р.н. з Голубівки, Є.П.Куценко з Прибережного 1932 р. н., Л.Д.Гаврилюк 1915 р.н. із Зоряного та інші. Усіх їх об’єднує одна біда – самотня старість. Надзвичайно важливо сьогодні під час розшарування суспільства на бідних і багатих, що турботу про одиноких непрацездатних громадян взяла на себе держава. Треба було бачити сльози радості на очах бабусь, які волею долі опинилися у Вчорайшенській дільничній лікарні, коли першого жовтня у Міжнародний день людей похилого віку до них завітали гості: сільський голова Вчорайшого Юрій Миколайович Приступнюк, начальник управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації Ольга Петрівна Розумович, директор територіального центру обслуговування одиноких непраце-здатних громадян Володимир Владиславович Туранський та соціальний робітник терцентру Галина Петрівна Сабашна. До речі, цього ж дня разом із гостями соціальні працівники доправили до лікарні 94-річну жительку Зоряного Єлизавету Давидівну Гаврилюк. З двома паличками, вузликами та нехитрими пожитками старенька покинула свою рідну хату, своє рідне село і прибула на нове місце проживання. Цього дня на адресу знедолених лунали теплі, щирі слова вітань та щонайкращих побажань, були вручені квіти та продуктові набори. Це свято сповнене гуманізму та теплоти – справедлива шана суспільства у ставленні до одиноких людей похилого віку за їх щоденну, копітку працю протягом усього життя.
Василь Копач