Розмовами про потоки енергії із Всесвіту, патогенні зони та біополя у сучасному світі не здивуєш навіть школяра. Особливо, якщо він вже освоїв програму з фізики за восьмий клас і навчився користуватися пошуковими системами в Інтернеті. Та, коли своєрідне науково-практичне заняття з біоенергетики відбувається у дружній атмосфері в затишній хатинці, яка вже майже два віки залишається мовчазним свідком подій у рідному селі, погодьтеся, це викликає принаймні зацікавлення. Ось на таку бесіду випала нагода потрапити й мені.
Добра слава про народну цілитель-
ку, біоенергетика, фітотерапевта Наталію Федорівну Столярець із Вчорайшого лине далеко за межі нашого краю вже не один десяток літ. Звідусіль звертаються до неї люди за допомогою, порадою, порятунком. Незалежно від віку, статі, сімейного стану і соціального статусу. Кожного веде до подвір’я цілительки своя біда, якій потрібно зарадити. Очевидно, на ланцюжок цих років її відвідувачі нанизали сотні життєвих історій. Та чи хтось коли-небудь запитав у неї самої, як склалася її власна доля? Де вона шукала розради, коли було важко, чи звідки черпала сили, щоб попри труднощі продовжувати йти вперед? Тож яка вона – жінка, що лікує знесилені душі й тіла?
Кажуть, в цілителя має бути ясний розум, золоті руки і обов’язково чуйне серце. Усе це притаманне Наталії Федорівні. Вона жвава, енергійна й життєрадісна жінка. Її сіро-зелені очі, наче два свічада моря, зігрітого сонцем, у які заглядає вічно юна весна. Акуратно підібране світло-русяве волосся обрамляє приємне обличчя. Ніщо не видає її точного віку, і ми не будемо. Скажемо лиш, що вона не тільки любляча матуся двох дорослих доньок, а й щаслива бабуся трьох онуків.
Привертає увагу її манера говорити: виклад думок чіткий, логічний, послідовний. Кожне твердження обґрунтоване, підтверджене фактами. Інтонації голосу спокійні та впевнені. І це не дивно, адже Н.Ф.Столярець довгі роки працювала вчителем математики. Спочатку в Малих Низгірцях, Заріччі, найдовше (з 1967 до 1984 року) – у Ружинській школі, потім – у Шпичинецькій неповній загальноосвітній школі. Завдяки власній наполегливості і праці здобула звання старшого вчителя і Відмінника народної освіти.
– Цьогоріч мої перші випускники Малонизгірської школи запросили мене на зустріч – 45 років після випуску, – розповідає Наталія Федорівна, згадуючи свої перші кроки на педагогічній стежці. – Я їх вчила математики, ще коли сама здобувала освіту на заочному відділенні Житомирського педінституту.
До речі, у вуз вступити доньці «ворога народу» було непросто.
– Батька арештували у 1945-му, у нас все конфіскували, у хаті не залишилося анічогісінько. Лиш хвора мама і троє малих дітей, – тяжкі спогади тінню промайнули у пам’яті моєї співбесідниці. – Випустили тата вже у п’ятдесят четвертому, ще за життя реабілітували…
По всякому складалася доля молодої вчительки. Як кажуть, була і радість, і гіркий полин. Десять років поспіль доводилося залишати самих вдома двох маленьких доньок і їхати на роботу в Ружин. Ще десяток літ підряд шість днів на тиждень ходила пішки у Шпичинці. Вісім кілометрів лише в один кінець.
– І щодня у будь-яку погоду приходила вчасно, – з посмішкою зауважує вона, розповідає про своїх учнів і тим часом показує методичні розробки, які сама виготовляла і які зберігає до цього часу. – Хочеш зацікавити учнів, спочатку сам все прочитай, вивчи, дізнайся більше, я так вважаю.
Напевно, саме ця звичка займатися самоосвітою і жага до нових знань привели Наталію Федорівну вже після виходу на пенсію на навчання у Московську християнську академію народної медицини за спеціальністю духовне цілительство. А ще через десять років – на курси автоводіїв.
Поки ведемо бесіду жінка показує стоси зошитів та альбомів, у яких зібрано, мабуть, гігабайти інформації про свята і вірування українського народу, молитви і замовляння, нумерологію й біоенергетику людини. Прикметне місце тут займає фітотерапія, особливості її застосування. Осягнути все це здається неможливим. Але ж не кожна людина, навіть вивчивши усе це напам’ять, зможе його застосовувати у повсякденному житті. Очевидно, потрібно мати ще якісь здібності. Запитую, коли вперше у Наталії Федорівни виявився її талант, коли відчула, що може зцілювати людей.
– Вперше я врятувала свою маленьку донечку, – просто, без надмірного пафосу розказує цілителька. – Коли у неї, ще зовсім немовляти, зупинилося серце, інстинктивно обхопила її руками і не відпускала, аж поки вона не почала дихати. Вже пізніше зрозуміла, що їй потрібно було дати іскорку енергії, імпульс.
Схоже, мама буквально вдихнула життя своїй дитині, передала через руки свою життєву енергію.
– Минув час, захворіла моя мама. У неї була астма, а ще додалося двостороннє запалення легень. Лікарі не давали жодної надії на одужання, а я повірила, що врятую її. Проводила з нею багато часу, стала ніби енергетичним донором, – продовжує далі цілителька. – Моя присутність тримала її у нашому світі.
Це все нагадує сцену з художнього фільму, коли одна людина починає падати вниз, а інша хапає її за руку і міцно тримає. Однак реальність – це не кіно, і рано чи пізно, але настає той час, коли краще відпустити людину. Так через два роки Наталія Федорівна відпустила матір.
– У кожної людини є свій призначений час, коли її життєвий шлях мусить закінчитися. Та у виняткових випадках кінцеву дату можна «перенести», відвести біду, уникнути фатального випадку. Є певні правила, яких слід дотримуватися. Найбільше біоенергетичну оболонку людини псує агресія, вживання лайки, злість. Вони утворюють «дірки» в цій оболонці, через які пробивається все лихе. Воно ж часто і вкорочує віку людині. Тому уникайте негативних емоцій, будьте добрими до оточуючих. Хоча треба уміти й захистити себе від енергетичних «ударів» інших людей. Та основне – це уміти прощати, – підкреслює біоенергетик.
Чи не тому самому вчить нас і християнство? Пригадайте хоча б «Отче наш»: «…і прости нам гріхи наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Тож, виходить, що в рецепті щасливого довголіття основним інгредієнтом є добро?!
– Крім того, на фізичний, психічний, духовний стан людини впливають патогенні зони, які є всюди. Це місця, де енергетика буває і позитивною, і негативною. Наприклад, якщо спати у ліжку, яке стоїть у такій зоні, можна серйозно захворіти, людина відчуватиме себе кволою, погано спатиме, втратить імунітет, у неї загостряться хронічні хвороби. А якщо в лікарні ліжко поставити в патогенній зоні, тоді пацієнтів вилікувати дуже складно, практично неможливо. Так само і невдало обране робоче місце призведе до проблем на роботі. Найкраще – переставити меблі і уникати таких зон. А ще можна захиститися за допомогою покладеної у цьому місці на підлогу фольги, яка віддзеркалить енергію зони, – радить цілителька.
Коли Наталія Федорівна відчула у собі силу, – почала цікавитися спеціальною літературою, збирала різноманітну інформацію, відвідувала курси біоенергетиків у Житомирі, Черкасах. Отримала диплом цілителя міжнародної категорії. Врешті, після закінчення академії в Москві стала дипломованим спеціалістом з духовного цілительства.
– Багато інформації надходить із Всесвіту, – розповідає вона.
Як стає зрозуміло з розмови, якщо вже людина отримала такий надзвичайний дар, мусить застосовувати його на користь людям.
– Головне правило справжніх цілителів, – наголошує Н.Ф.Столярець, – як і лікарів традиційної медицини: не нашкодь.
Невмілий «цілитель» може наробити неабиякої шкоди організму людини. Тому варто з пересторогою ставитися до усіх тих оголошень і реклам про «спадкових цілительок», які вже за один сеанс знімуть пристріт, позбавлять від алкогольної, тютюнової, наркотичної залежності, зайвої ваги і «вінця безшлюбності». Існує великий ризик зустрітися зі звичайними шарлатанами, які у кращому випадку «знімуть» лише зайві гроші у вашому гаманці.
Народна цілителька Н.Ф.Столярець зберігає листи, надіслані її відвідувачами. «…Мій внук лежав у лікарні тиждень з температурою, яка не спадала. Після візиту до Наталії Федорівни температура спала, на другий день виписали з лікарні…» Ці слова написала мешканка с.Андрушки Попільнянського району. Ось жіночка розповідає, як цілителька допомогла їй, вагітній, зберегти плід, який був під загрозою. Дякує… Таких листів багато, а перелік хвороб і недуг, від яких їхніх авторів вилікувала цілителька, – надзвичайно довгий. Серед них не лише ті, які описані у медичних довідниках, а й ті недуги, що сховані від найсучасніших медичних технологій. Це недуги, спричинені бажанням зробити людині щось лихе: заздрість, пристріти, привороти, навроки тощо. До таких хвороб і підхід свій: бояться вони свічок знахарки, наче отой самий, кого не згадують, ладану.
Дуже тісний зв’язок народна лікарка відчуває з навколишнім середовищем. Після спілкування з відвідувачами їй просто необхідно відновити витрачену енергію, а це можна зробити лише спілкуючись з живою природою: деревами, квітами, травами. До речі, лише ступивши на подвір’я господині, починаєш відчувати спокій і ніби й справді приплив енергії. Може тому, що тут немає звичного для нас асфальту, натомість цілий смарагдовий килим трави, обрамлений доглянутими квітниками з трояндами, хризантемами, чорнобривцями, ромашками.
Тож не дивно, що з такою любов’ю до природи Наталія Федорівна опанувала ще й фітотерапію. Тримаючи в руках свою енергетичну піврамку, вона внутрішнім зором ніби сканує людину, усі її органи і називає недугу, яка марудить тіло.
– Перш, ніж щось порекомендувати людині, треба точно визначити, чи підходить їй таке лікування. Чи можна приймати ту чи іншу траву чи корінь, у яких дозах, скільки часу. Підхід до кожного – індивідуальний, – наголошує фітотерапевт.
«Зелені ліки», які рекомендує травник, легко можна знайти у нашій місцевості, а приготувати настоянку чи відвар – нескладно. Вибір: купувати в аптеках «хімію» за шалені гроші чи скористатися дарами природи, – кожен робить самостійно. Хоча варто визнати, що іноді фітотерапія без традиційної медицини не зарадить, як от у випадках переломів чи апендициту.
Наша бесіда тривала кілька годин, здавалося б, уже поговорили про все, що можливо. Та все ж залишилося відчуття, що в цій жінці нерозвіданим залишився безмірний обсяг знань, який дає їй глибинну мудрість. А простота, гармонія, урівноваженість народної цілительки, наче магнітом притягує і закликає до наступного візиту.
Ольга МОЛЯВЧИК