22:35 Допомогти та підтримати за першим покликом | |
| Протягом десятиліття у Ружинському райвідділі внутрішніх справ працює над розкриттям злочинів та розшуком зловмисників майор міліції Володимир Петрович Ліхолат. Сумлінний працівник, Володимир Ліхолат ретельно виконує покладені на нього обов’язки, організовує роботу чергової частини, планує роботу райвідділу, здійснює контроль за виконанням запланованих заходів, вносить зміни до плану роботи з урахуванням оперативних змін в районі. Батьки Володимира виховували їх з сестрою Олесею у повазі до старших, прищеплюючи і повагу до країни, у якій вони живуть. Батько все життя пропрацював монтажником у Бердичівському будівельному управлінні, вісім років він трудився у Ружинському районі – встановлював обладнання та устаткування на маслозаводі. Мама працювала продавцем на Бердичівській лісоторговій базі. Праця батьків викликала у хлопця повагу і любов до простих трударів, хотілося стати опорою у житті для батьків і захисником для кожного свого односельця. Але доля спрямувала життєву дорогу Володимира у Ружинський район, де стільки років довелося працювати його таткові. У дитинстві Володимир старанно навчався, а поза школою цілим світом для нього був футбол. З гуртом хлопчаків він захоплено ганяв м’яча, часто футбольним майданчиком хлоп’ятам служили левада або колгоспний садок – справжній стадіон був лише у школі, добиратися до нього було далеченько, а за старшими пограти в улюблену гру випадало нечасто. Та неочікувано захоплення футболом довелося звести до перегляду матчів по телебаченню: травмувавши ногу, Володимир відмовився від активних видів спорту. Тоді у світ інтересів хлопця прийшли книги. Захоплення історичними та пригодницькими романами спрямувало Володимира у царину захисту законності та правопорядку. Закінчивши неповну школу у рідній Семенівці Бердичівського району, а потім Іванківську ЗОШ І-ІІІ ступенів, Володимир вступив до Одеського інституту внутрішніх справ. По закінченні навчання Володимир Ліхолат під час розподілу отримав направлення до Ружинського райвідділу внутрішніх справ і залишився жити та працювати на Ружинщині. Перші роки служби для молодого спеціаліста видалися досить складними, адже треба було багато працювати, щоб справлятися з покладеними обов’язками слідчого. У роботі на допомогу прийшли колеги: навчали, підказували, підтримували. Робочий кабінет став для Володимира більше ніж просто робочим місцем: тут він не лише набував досвіду, а й навчався, готував звіти про оперативно-слідчі заходи, аналізуючи зібрані дані, працював над викриттям злочинців. Вже за рік такої напруженої, але плідної роботи В.П.Ліхолат став старшим слідчим, потім виконував обов’язки заступника начальника райвідділу зі слідства. А через три роки з початку служби в міліції Володимир перейшов працювати начальником штабу – тепер у його підпорядкуванні чергова частина, яка здійснює прийом заяв від населення, повідомлень про можливі злочини та виїжджає на місце події. Саме завдяки оперативному реагуванню на повідомлення про скоєння правопорушень працівникам райвідділу вдається швидко розкривати злочини та встановлювати особу зловмисника як то кажуть, «по гарячих слідах». Так у 2009 році до чергової частини надійшло 1087 повідомлень про злочини та події, за якими за різними статтями Кримінального Кодексу України було порушено 115 кримінальних справ. Серед повідомлень надійшло 129 інформацій з ознаками злочину, розкрито 109 злочинів, з них по гарячих слідах вдалося розкрити 82 злочини — у цьому значна заслуга і слідчо-оперативної групи, і всієї чергової частини, до складу якої входять 4 оперативних чергових та 2 помічники чергового. Питома вага розкритих злочинів у Ружинському районі становить 84%, тоді як у області 80% — і в цьому вагома доля праці та професійної майстерності працівників чергової частини та Володимира Ліхолата. Наполегливість у роботі та сумлінне виконання Володимиром службових обов’язків не залишилось непоміченим: у 2007 році він отримав Відзнаку Міністерства внутрішніх справ України ІІ ступеня і «Знак пошани» управління МВС України в Житомирській області ІІ ступеня, а у 2008 році – Відзнаку МВС України І ступеня. Вільний час Володимир намагається повністю присвятити сім’ї. Найдорожчими і наймилішими серцю міліціонера є його дружина Олена, донька Ліза, яка обожнює прогулянки з татком берегом Роставиці, син Віталік. Проте навіть у вихідні служба потребує годину-дві присвятити роботі: потрібно контролювати поповнення інформації у внутрішній програмі, яка містить дані про всі скоєні злочини та заходи, вжиті для їх розкриття. Відповідальний та дисциплінований у роботі, Володимир користується повагою колег, а за добре серце та щирість його шанують та люблять друзі та близькі. Нелегка праця у райвідділі міліції приносить задоволення Володимиру Ліхолату вдячними посмішками ружинців, які за першим покликом отримали допомогу та захист від зловмисників. Людмила БУДКО | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
