Чи обов’язково повинен приватний підприємець-фізична особа-платник єдиного податку вести облік доходів та витрат?
Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат фізичними особами-платниками єдиного податку передбачено статтею 4 Указу Президента України №727/98 від 3.07.1998 року та затверджено Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку.
Відповідно до цього Порядку для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів та витрат згідно з додатком 10 Інструкції про прибутковий податок з громадян №12.
Обов’язковому заповненню підлягають графи: «Період обліку», «Витрати на виробництво продукції», «Суми виручки (доходу)», «Чистий дохід».
У графі 1 «Період обліку» зазначається дата здійснення господарських операцій (дата отримання доходу). Записи в Книзі здійснюються безпосереньо в день їх проведння. За дні, в яких операцій не було, Книга не заповнюється.
Графа 6 «Сума виручки (доходу)» відіграє вирішальну роль у визначенні річного обсягу виручки, який за календарний рік не повинен перевищувати максимально дозволену суму — 500 тис. грн. Крім того, без цієї графи неможливо правильно скласти Звіт платника єдиного податку. Ця графа призначена для накопичення інформації про виручку. Записи в дану графу здійснюють в хронологічному порядку від продажу продукції, товарів, виконаних робіт та наданих послуг. Відповідно до Положення №637 до Книги мають бути занесені і транзитні суми, що надходять за посередницькими договорами в готівковій формі.
У графі 3 необхідно зазначати документально підтверджені витрати, безпосереньо пов’язані з одержанням доходу, на підставі первинних документів про здійснення витрат. Кожну суму слід підтвердити відповідними первинними документами. Витратами визнається лише те, що було оплачено. Витрати вказують у Книзі лише тоді, коли підприємець отримав пов’язану з ними виручку.
Витрати приватного підприємця у звітному періоді не повинні перевищувати доходи, оскільки будь-які витрати підприємця до моменту одержання доходу є його власним ризиком. Для визначення складу своїх витрат підприємці звертаються до ст.5 Закону «Про прибуток» та не мають права збільшувати свої витрати на суму амортизаційних відрахувань. Також до витрат не включаються суми сплаченого єдиного податку.
Графа 7 «Чистий дохід» — це різниця між виручкою та витратами. Чистий дохід не впливає на суму єдиного податку приватного підприємця-платника. Підраховувати його необхідно одночасно з одержанням виручки.