Не думав писати, але згадав сходження нашого президента на Говерлу з чередою губернаторів, і видалося мені таке насаджування свого хобі підлеглій йому раті просто непристойним. Ану, подумалося мені, стане президентом Юрій Костенко, тоді що, всім дряпатися на Памір? Або, крий Боже, главою держави оберемо Євгена Червоненка — і всі в автогонщики? Або, з ким дідько не жартує, президентом стане злодій — в умовах нинішньої влади олігархів, які дбайливо опікуються своїми висуванцями навіть у в’язницях, — то що, всім з обрізом і «фінкою» на велику дорогу?
Отже, почалася нова президентська кампанія. Ющенко веде її давно. Нинішня війна його з урядом – це уже передвиборчий піар. При тому, що Віктор Андрійович зовсім не зважає на Основний Закон, а Юлія Тимошенко знущається з основоположних конституційних засад і принципів. І президент, і прем’єр ведуть подвійну гру, свідомо створюють дебільну громадську думку.
Кожен кандидат на президентську папаху вихваляє себе на свій лад. Юлія Тимошенко додає копійки до пенсії. Копійку — бо інфляція і подорожчання продуктів харчування давно вже з’їли ті «добавки від Юлі».
Віктор Федорович: «Тільки я виведу країну з кризи! Я очолював ефективний уряд». Який?!
Усі готові до владних перегонів, та вони й тепер при владі, тільки хочеться ще більшого. І ось уже всі телеканали демонструють їх на комбайнах, з доїльним апаратом. Ну просто, ідилія єднання з народом.
Піар-гастролі українських політиків набувають особливої активності. Уже не тільки Віктор Ющенко, його кум Петро Порошенко, а й дочка президента Віталіна вручають ключі від квартир багатодітним сім’ям. Рінат Ахметов стає дуже активним благодійником.
Та такого розгардіяшу у владних структурах, такого ігнорування людськими інтересами Україна ще не знала.
І Ющенко, і Тимошенко, І Янукович, і Яценюк та інші спішно одягають маски любові до народу.
Арсеній Яценюк: «Довели народ. А далі – прірва». Мабуть, є у нього каяття, та немає вороття.
Чому ж, пане Яценюк, вороття можливе. Коли вам нема чого робити, ходіть на говерли, сідайте у комбайни, доїть корів, викачуйте мед. Нехай усі бачать, що всі віті, юлі, петі, вови, арсени не вміють робити діла. Їм давай бубни в руки, прапори й оркестри, мітинги і славослів’я. Які ж ми мудрі та великі! А на що мудрі? Що дали народу?
Їм подавай одне: корито, калитку, мову, а як живе народ – їх це ніколи не цікавило. І чи є робота у людей, і чи можна за мізерні зарплати і пенсії жити, і чи можна на їхній інфляції до доброго життя дійти – те все їх не цікавить.
Країні ради дати не можуть, а їх тягне на найвищу гору – президентський пост. Це кара Божа, а не влада. І поки ми не збагнемо, що всі нинішні владні структури висловлюють не наші інтереси, а інтереси корумпованої й егоїстичної верстви, яка веде країну до катастрофи, Україні та нам, її громадянам, щастя-долі не знати.
Думаймо ж, люди, думаймо! Нас знову втягують у круговерть брехні, цинізму, знову хочуть під бубни, прапори, молебні навісити нам локшину на вуха та навести на наші душі і розум ману, яка б знову повела нас під налигач олігархів і кланів, які сидять нині на народній шиї.
Може, хоч цей раз не дамо себе обдурити? Адже ми – народ! Думаймо!
О, як гармонію, балаканину любимо!
Хочем вибори бачить прозорими,
а не грубими.
Наше життя для вас лише
тонний транс,
Народ вкраїнський – вічний свинопас.
То як же нам зламать тиранні грати,
Коли при владі в нас розумові
кастрати?
Де славослів’я – знак. Брехня –
то є акорд.
А сяйво від осла. І мир від львиних морд!
Гармонія живе не тільки там,
де блики,
Вона живе і там, де Брехуни Великі.
Та брехуни умруть, а Правда
в нас єдина,
Зіллється у акорд, де звуком є Людина.
С.А.ГЕРАСИМЧУК,
смт Ружин