21:13 «Молочні війни» і конкуренція | |
Нещодавно на території району склалась проблемна ситуація із закупівлею молока від населення. В окремих селах працівники правоохоронних органів створювали перепони заготівельникам з молокопереробних підприємств інших районів, зокрема тим, які пропонували по 3 грн 50 коп. — 5 грн за один літр молока. Кого в такому випадку захищає міліція? Це турбує мене, як депутата районної ради. Як член комісії з питань промисловості хочу для себе та всіх жителів району вияснити — це створення рівних можливостей для всіх заготівельників, чи лобіювання приватних інтересів окремих осіб? Зараз заготівельники закуповують у населення молоко по дві гривні за один літр. Влітку ця ціна була ще нижчою. А продукція товаровиробників у десятки разів вища від первинного продукту. Можливо, уже настав час захистити сільгосптоваровиробника, який реалізовує значну кількість продукції, забезпечуючи себе та свою родину роботою, врешті-решт коштами для існування. Адже відомо, що в селах району основна робота – у сільському господарстві, де зарплатня не така й уже висока, а в багатьох селах і такої роботи немає. Тобто, ведення домашнього господарства – єдиний засіб для існування. Потрібно встановлювати реальну і стабільну ціну на вироблене у приватних господарствах молоко. І незалежно, яке молокопідприємство його закуповуватиме. Разом з тим районна влада закликає сільських голів укладати договори з молокопідприємствами щодо закупівлі молока від населення. При цьому наголошуючи на тому, що ДП «Ружин-молоко» — одне із основних бюджетоутворюючих підприємств на території району. Але не акцентується увага на ціні за здану продукцію. Хочеться побажати владі врегулювати ціну на молоко, щоб були задоволені і товаровиробник, і переробні підприємства. Разом з тим потрібно зважено будувати цінову політику щодо готової продукції. Адже для більшості громадян вона недоступна. Також проблемним є питання придбання кормів для тварин, які знаходяться у приватному секторі. В найближчій окрузі немає жодного цукрового заводу, де можна було б придбати той самий жом, мелясу для годівлі тварин. А якщо і можна купити, то за дуже високою ціною, яка для селян непосильна. Щоб навести лад у закупівлі молока від населення, на мою думку, потрібно небагато. До вирішення цього питання слід підходити так само, як і до реалізації хлібобулочних виробів, де надбавки для посередників чітко врегульовані на державному рівні. Тоді виграє і товаровиробник, і переробні підприємства. А у ситуації, яка склалась у цьому секторі сільськогосподарського виробництва, у виграші поки що залишається посередник, тобто заготовач продукції. Уряд зобов’язаний втрутитись у ситуацію із заготівлею молока, захистити селянина, який залишився наодинці зі своїми бідами. А праця селянина з раннього ранку і до пізнього вечора оцінюється двома гривнями за літр молока. Ксенія Мошківська, депутат районної ради (фракція БЮТ), голова об’єднання підприємців Ружинщини Безперечно, К.І.Мошківська порушила важливу проблему. Дійсно, проблема із реалізацією молока, виробленого у приватних господарствах, виноситься на широкий загал регулярно. Цінова політика, як держави в цілому, так і молокопереробних підприємств була і поки що залишається не на користь селян. Адже пляшка газованої води коштує дорожче літра молока, хоча собівартість виготовлення напою значно нижча собівартості такої ж кількості молока. І проблема на теренах району виникає з певною циклічністю. Двічі на рік, коли значно змінюється ціна на молоко, а саме весною та восени, коли в переважній більшості надої відповідно, або зростають (весною, коли худоба починає пастися), або знижуються (восени, коли розпочинається зимово-стійловий період утримання та багато корів запускаються перед розтелом). Саме тоді і спалахують «молочні війни» між заготівельниками молока, які створюють собі плацдарм для заготівлі не завжди дозволеними методами (бійки, недобросовісна конкуренція, інколи і обман селян). Траплялись випадки, коли заготівельники пообіцявши вищу ціну ніж конкуренти, вивозили молоко із села, а розрахуватись із селянами «забували». Саме тому і наголошує голова райдержадміністрації Н.О.Туранська на укладанні договорів між виробниками та переробниками продукції, де місце посередника визначає молокопідприємство. В такому разі селяни будуть захищені законом у разі недобросовісності заготівельників або молокопідпри-ємств. В багатьох випадках приїжджі заготівельники не мають відповідних документів та дозволів на заготівлю молока. Під час укладання договорів особливу увагу слід звертати на цінову політику. Адже можна вказувати помісячну ціну закупівлі, яка буде влаштовувати обидві сторони. Також при укладанні угод слід враховувати і те, що ДП «Ружин – молоко» уже в нинішньому році до бюджету району перерахувало більше півтора мільйона гривень різних податків. А це заробітна плата працівникам бюджетної сфери. Що стосується конкуренції між заготовачами молока, то з початку року від населення заготовленно майже одинадцять тисяч тонн молока, в тому числі за межі області — більше тисячі тонн. Якщо аналізувати по молокопереробних підприємствах, найбільше продукції у населення закупило ДП «Ружин–молоко» — майже п’ять тисяч тонн. Більше трьох тисяч тонн закупив Андрушівський молокозавод. Загалом на території району працює дванадцять молокопереробних підприємств, з яких сім закуповують продукцію з приватних господарств. На територію району заїжджають молоковози із Яготина, Канева, Погребищ, Козятина, Білої Церкви, Житомира, Андрушівки. Майже у кожному селі щоранку заготовляють молоко представники двох, трьох, а подекуди й чотирьох підприємств. В таких селах і цінова політика заготовачів приблизно однакова. І саме в період зміни ціни тут виникають локальні конфлікти, в першу чергу між заготовачами, до яких згодом долучаються здавачі молока. В такому разі втручання правоохоронних органів вкрай необхідне. Але… Через кілька днів конфлікт вгамовується, до міліції ніяких звернень немає, заготівельники вирішують проблеми між собою. І знову чекають періоду зміни ціни. Василь КАЩУК | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
