Земельна реформа принесла в життя українського селянина як певні плюси, так і низку болючих і до цього часу невирішених питань. Здавалося б, кожен землевласник тепер може розпоряджатися паєм на власний розсуд. Хочеш – віддай землю орендарю, нехай він її обробляє, а ти будеш щорічно отримувати «дивіденди» – близько тонни зерна чи її грошовий еквівалент. Хочеш – господарюй сам, звісно, якщо маєш необхідну техніку чи достатньо коштів. Є й третій варіант: ти ні сам не обробляєш свої два-три гектари землі, ні іншим не даєш. Нічого не затрачаєш, зате нічого й не отримуєш. Ось цей третій варіант і стане предметом нашої сьогоднішньої розмови. З таким веденням господарства окремими землевласниками зустрілося ПСП «Батьківщина», яке орендує земельні паї у Шпичинцях та Роставиці.
– Ми з повагою ставимося до законних прав власників паїв, – наголошує керівник господарства Володимир Семенюк. – Це справа кожного окремо, як розпоряджатися власною землею. Чи довірити її орендарям, чи самому обробляти. Та працювати на землі самостійно – справа складна і, будемо відвертими, недешева. Порівняйте, якщо, наприклад, господарство, яке має власну техніку, затрачає в середньому на кожен гектар 150 гривень, то для одноосібника за цьогорічними цінами оранка коштувала 1200 гривень за гектар, культивування – 600 гривень. Стільки ж потрібно було заплатити, щоб посіяти, а зібрати врожай – додайте ще дві тисячі. Та, повірте, що дуже прикро дивитися на ті земельні ділянки, де ростуть бур’яни в зріст людини. Крім того, вони ж не розташовані ізольовано від інших полів. Такі ділянки землі – це джерело розповсюдження різноманітних хвороб, шкідників. Земля стогне від такого горе-господарювання за принципом «сам не гам і другим не дам». Збиток завдається майбутньому урожаєві, який дозріває на сусідніх полях.
Цікаво, що ж каже українське законодавство з приводу такої бездіяльності. Стаття 90 Земельного кодексу України визначає права власників земельних ділянок, за якими вони можуть продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; а також самостійно господарювати на землі. Проте наступна стаття визначає ще й обов’язки власників земельних ділянок, за якими вони зобов’язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників су-міжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства тощо.
Що таке добросусідство юридичними термінами? У тому ж таки Земельному кодексі читаємо: «Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей».
Висновок напрошується сам: не варто забувати про обов’язки, дбаючи про свої права. Подібні ситуації склалися і в інших господарствах району. Кажуть, поводься з іншими так, як би ти хотів, щоб повелися з тобою. Взаємоповага завжди найкращий спосіб співіснування на шляху до спільного успіху.
Ольга МОЛЯВЧИК