Мамо, мамо, рідна ти моя ненько – журливо, багатогранно і мелодійно, з помітним смутком у душі, звучить ця українська пісня для кожного із нас. Її мелодія відлунюється десь на самісінькому денці серця. Мати недосипала ночей, щоб зростити своїх діточок, дати їм путівку в життя, аби вони могли не тільки працювати і жити але й творити, продовжувати свій родовід, зберегти традиції власного народу і прокласти світлу стежину майбутнім поколінням. Звичайно, у всі часи, і сьогодні важко народити, виростити, виховати п’ятеро і більше дітей. 
Але як приємно батькам, коли до рідної  хати, до отчого порога приїжджають діти, онуки, правнуки. У всіх своя доля, особливий неповторний шлях у цьому земному житті, коли вони виховані, розумні, своєю працею здобули шану і авторитет у людей, коли їх поважають і беруть з них приклад. Це приємно не тільки родині, односельчанам, але й суспільству. Сьогодні в цьому зацікавлена держава, адже діти – наше майбутнє і, відповідно, майбутнє нашої держави. Тому невипадково прийнятий Указ Президента України від 29.06.2001 року №476 «Про почесні звання України». Так склалося, що в нашому районі відділ у справах сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрації спільно з виконавчими комітетами сільських та селищної рад одними з перших розпочали роботу з підготовки документів на присвоєння почесного звання «Мати героїня» матерям, які народили і виховали п’ятеро і більше дітей. На сьогодні в районі уже нагороджено 56 матерів. Тридцять дві з них вже отримали одноразову грошову винагороду в сумі 6690 гривень кожна. Робота в цьому напрямку триває. 
Минулого тижня шістнадцятьом жінкам були вручені посвідчення про присвоєння почесного звання «Мати – героїня» та нагрудні знаки, виготовлені з позолоченого срібла і містять на фігурному картуші срібне зображення матері з дитиною на руках, та під ним – стрічку білої емалі з написом «Мати-героїня», виконаним з жовтого металу. Зокрема таку нагороду отримали багатодітні мами з Бистрика: Марія Степанівна Тищук, яка народила і виховала належним чином п’ятеро дітей. Має 35 років загального трудового стажу і нагороджена державною нагородою – «Медаль материнства» ІІ ступеня. Тетяна Олександрівна Дончук виховала шестеро дітей і має 30 років трудового стажу; Галина Прокопівна Заболоцька – 38 років стажу, народила п’ятеро дітей; Галина Савівна Шеренгова – п’ятеро дітей; Тетяна Василівна Кравченко – тридцять чотири роки стажу, народила і виховала п’ятеро дітей; Ольга Яківна Ревун – виховала п’ятеро дітей та має 40 років трудового стажу. 
Ганна Петрівна Сміщук та Катерина Тимофіївна Філіпова з Мовчанівки нагороджені медалями «Медаль материнства» ІІ ступеня, а Г.П.Сміщук ще такою ж медаллю тільки І ступеня.
Нагороди отримали Єфросинія Петрівна Бехацька з Шпичинець, Лідія Гнатівна Чернецька з Роставиці, Марія Трохимівна Чміль з Карабчиєва, яка також нагороджена державною нагородою «Медаль материнства» ІІ ступеня. 
Із Зарудинець – Марія Мартинівна Жебрівська та Катерина Олександрівна Семенчук. Марія Мартинівна нагороджена медаллю «Медаль материнства» ІІ ступеня. З Голубівки - Ялина Демидівна Сікорська. З Верхівні – Галина Василівна Бондаренко, яка також удостоєна державної нагороди – «Медаль материнства» ІІ ступеня. Всім цим матерям присвоєно почесне звання України «Мати – героїня». 
В урочистій обстановці, на високому організаційному рівні, за участю голови райдержадміністрації Ніни Олександрівни Туранської, керівника апарату райдержадміністрації Андрія Миколайовича Марущака та начальника відділу у справах сім’ї, молоді та спорту Ніни Миколаївни Пилипчук, органів місцевого самоврядування, директорів шкіл та дітей проведено церемонію нагородження. Так, надзвичайно красиво і змістовно діти, вчителі, сільські голови, представники райдержадміністрації, близькі, рідні, знайомі вшановували багатодітних матерів у Бистрику, Мовчанівці, Голубівці Зарудинцях, Верхівні та багатьох інших селах. Школярі співали пісні, декламували вірші, танцювали, дарували квіти, а рідні діти, онуки та правнуки дякували за виховання, переживання та турботу про них. Із сльозами на очах розчулені матері дякували громадськості, державі та Президенту України, за те, що нагороди хоч із запізненням знайшли все-таки своїх героїнь.
Василь Копач